піч з осн

оснівний. См. Основа 1.

* * *

текст., хим.

1) (у ткачей) основа (ум. оснівка, оснівонька, оснівочка, основиця);

2) основа, основина, засада, підвалина, ґрунт, підстава, підклад. См. Основание. -вы геометрии - основи геометрії. Полагать в -ву чего - ставити (класти) в основу чого. Полагать -вы - закладати підвалини.

* * *

1) осно́ва

2) (перен.: ядро, исходный материал чего-л.) осно́ва, заса́ди, -са́д, заса́да; ( устои) підва́лини, -лин, підму́р'я, підмурі́в'я, підму́рки, -ків, підмурі́вки; усто́ї, -їв; ( фундамент) фунда́мент, -у

3) текст. осно́ва

4) грам. осно́ва

-щица

1) см. Основатель, -ница;

2) оснівник, оснівниця.

* * *

матем.; техн.; физ. осно́вный

головний, а теснее - чільний, найстарший, оснівний, генеральний. [Генеральний суд. Генеральний писар]. Занимать главное место - см. Главенствовать, (описательно) - сидіти на покуті. Главным образом - головним чином, головним побутом, (преимущественно) переважно, найбільш. Срв. Главное.

* * *

обрушать (зерно на крупу)

I. дерти, подерти. [Він мірочки не бере, як на крупи подере].

II. Обрушивать, обрушить (ниспровергать, обваливать) - валити, повалити, завалювати, завалити, обвалювати, обвалити, обурювати, обурити. [Обурені лавки лежали долі (Осн.)]. - ваемый - завалюваний, обвалюваний, обурюваний. -шенный - завалений, обвалений, обурений. Обрушиваться, обрушиться - завалюватися, завалитися, обвалюватися, обвалитися, обурюватися, обуритися. [Завалилася стеля, трохи людей не подавила. Дах обурився]. -ся на кого (переносно) - спадати, спасти, впасти, намогтися на кого, окошитися на кому, спасти на чию голову. [Нещастя намоглося (Мирн.)].

* * *

несов.; сов. - обр`ушить

1) зава́лювати, завали́ти и позава́лювати, вали́ти, повали́ти, обру́шувати, обру́шити и пообру́шувати; ( обваливать) обва́лювати, обвали́ти и пообва́лювати, диал. обу́рювати, обу́рити; ( разваливать) розва́лювати, розвали́ти и порозва́лювати

2) перен. обру́шувати, обру́шити; ( направлять) спрямо́вувати, спрямува́ти

окаймить лямувати, облямовувати, облямувати, обрамовувати, обрамувати, обрамляти, обводити, обвести, (обшить каймой) о(б)торочувати, о(б)торочити, обкладати, обложити. Окаймлённый - облямований, обрамований, обведений, обложений, о(б)торочений. [Спідниця дорога, тричі плисом обложена. Дівкам кожухи нові бабаком оторочені (Квітка-Осн.)]. Окаймляющая линия - обвідна лінія.

* * *

несов.; сов. - окайм`ить

тж. осн`ащивать; несов.; сов. - оснаст`ить

тж. осн`ащиваться; несов.; сов. - оснаст`иться

перемять переминати, перем'яти, (вульг.) перем'яшкурити, (о мног.) попереминати; (измять всё) пом'яти. [Ті орішки, що взяла у Василя, усе в жмені переминає (Кв.-Осн.)]. -нать плечами - см. Пожимать. Перемятый - перем'ятий, перем'яшкурений.

* * *

несов.; сов. - перем`ять

перемочься

1) перемагатися, перемогтися. [Здригнула Оксана дуже, далі перемоглась, як кинеться, як ухопить дитину (Кв.-Осн.)];

2) (перебиваться) перемагатися, перемогтися; см. Перебиваться.

* * *

несов.; сов. - перем`очься

1) ( не поддаваться болезни) перемага́тися, перемогти́ся

2) ( преодолевать нужду) перемага́тися, перемогти́ся, перебива́тися, переби́тися

1) (сжато, густо, компактно) щільно, стисло, збито, стекло, лито, ядерно, напруго, дебело, твердо;

2) (сплошь, без промежутков) щільно, щіпко, щитно, тісно, прикро, твердо, натоптом. [Зачиняй щіпко двері. Гребли сіно і в валочки клали щільно (Мет.). Почав тісно кліпати очима. Натоптом снопи клали];

3) (поесть) цупко. [А пан справник обідає цупко (Кв.-Осн.)].

* * *

1) (сплошь, вплотную, без щелей) щі́льно; (о стрижке, бритье: наголо) наголо́ и наголо; (о бритье, начисто) чи́сто

2) ( компактно) компа́ктно; ( густо) гу́сто; ( твердо) тве́рдо

3) ( крепко) мі́цно

4) ( туго) ту́го

5) ( сытно) си́тно, си́то

6) ( зажиточно) замо́жно; ( богато) бага́то; ( домовито) домови́то, хазяйнови́то, хазяїнови́то

7) (старательно, усердно) диал. стара́нно, рете́льно; ( внимательно) пи́льно

поместить містити (міщу, містиш) (реже поміщати), помістити що, приміщувати и приміщати, примістити, уміщати, умістити, з(а)міщати, з(а)містити, примощувати, примостити, умощувати, умостити, притулювати и притуляти, притулити кого, що куди, (о мн.) попи[пов]міщувати, попри[пов]мощувати, попритулювати кого, що. [Де він те все містив - хто його знає (Осн.). У нас так тісно, що не знаю, де вас і примістити. Ной примостив у маленькому ковчегові всіх звірів на світі (Крим.)]; (в книге, журнале, письме и т. д.) містити, вміщувати, вмістити. [Тут (у книзі) я містив дуже невеличку частину того, що говорено (Грінч.)]. -стить статью, исследование в журнале - вмістити статтю, розвідку в журналі. -щать, -стить кого на квартире - ставити, поставити на кватиру, на станцію (Свидн.) кого в кого. В нашем доме -ли много безработных - у нашому будинкові примістили багато безробітних. -тить деньги в банк - покласти гроші до банку. -тить в школу - (від)дати, записати кого до школи. -тить на службу - примістити (замістити) кого на службу. Помещённый - поміщений, приміщений, у[з]міщений. [Відомості, вміщені (подані) в газеті, неправдиві]. В журнале -ны его последние произведения - в журналі вміщено його останні твори. Помещаемый (в книге, журнале) - вміщуваний, подаваний (у книзі, у журналі). [Нижче подавані вірші…].

* * *

несов.; сов. - помест`ить

1) (предоставлять место чему-л.) приміща́ти, примісти́ти, поміща́ти, помісти́ти; ( размещать) розташо́вувати, розташува́ти, розміща́ти и розмі́щувати, розмісти́ти; притуля́ти и приту́лювати, притули́ти; ( ставить) ста́вити и станови́ти и ста́вляти, поста́вити; ( класть) кла́сти, покла́сти

2) ( публиковать) уміща́ти и умі́щувати, умісти́ти

3) ( определять) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти; ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти

превратить

1) кого, что во что - обертати, обернути кого, що на кого, на що, в кого, в що и ким, чим, повертати, повернути, перевертати, перевернути кого, що на кого, на що и в кого, в що, перетворювати и перетворяти, перетворити кого, що в кого, в що и на кого, на що, зміняти, змінити, зводити, звести що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекидати, перекинути кого ким, чим, кого в кого, в що, перечаровувати, перечарувати кого на кого, на що, злицьовувати, злицювати кого в кого, в що, (во множ.) пообертати, поперевертати, поперетворювати, позміняти, поперекидати, поперечаровувати и т. д. кого, що ким, чим, в кого, в що и на кого, на що. [Як людей лихії чари в мертвий камінь обертали (Л. Укр.). Князьку будівлю обернули в хлів (Куліш). Політична система обернула ввесь світ у всесвітню федерацію торгово-промислових спілок (Л. Укр.). Ні вбити, ні на овечку повернути вільне слово ще нікому не щастило (Н. Рада). Нащо-б нам перевертати себе на звірят (Куліш). Опинившись на тім боці, вп'ять він і сам перекинувся і жінку перекинув, зробилися людьми (Осн. 1862). Кажуть, були такі чарівники, що вміли перечарувати дівку на кобилу або на кицьку (Звин.). Кішку злицював на чудо у дівчину (Біл.-Нос.)]. Землетрясение -ло город в груду камней - землетрус обернув місто в купу грузу. Война -ла страну в пустыню - війна обернула край у пустиню. Пленных -щали в рабов - бранців повертали на рабів. -тить зло в добро - перетворити зло на добро. -тить сырую этнографическую массу в сознательную нацию - перетворити сирову етнографічну масу в свідому націю (Єфр.). -щать огонь в воду - обертати, перетворяти огонь в [на] воду. Мороз -тил воду в лёд - мороз обернув, повернув воду в [на] лід. -тить в ничто - обернути (повернути) в ніщо, в нівець, перевести на нівець, на ніщо, повернути в неістніння. -тить кого в дурака - зробити кого дурнем, пошити кого в дурні. -тить в пепел - на попіл повернути, спопелити що. -тить в камень - в камінь обернути, скаменити и скам'янити що. [Там така баба-яга, що хто не прибуде, зараз одуре та й скам'янить (Манж.)];

2) -щать, -тить именованные числа в простые, арифм. - обертати, обернути, перевертати, перевернути, (во множ.) пообертати, поперевертати іменовані (мірні) числа в прості. [17.216 вершків обернути у верстви (Кониськ.)];

3) см. Переворачивать;

4) (слова, смысл: извращать) перекручувати, перекрутити, переиначувати, переиначити, (во мн.) поперекручувати, попереиначувати (слова, зміст, розуміння). Превращённый -

1) обернутий и обернений у що и на що, чим, повернутий и повернений, перевернутий и перевернений, перетворений, змінений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) перекинутий ким, чим, перечарований на кого, на що, злицьований в кого, в що. [Він був обернений у вола і сім літ жив серед диких звірів (Л. Укр.)];

2) арифм. - обернений, перевернений, (во множ.) пообертані, поперевертані;

3) перекручений, переиначений.

* * *

несов.; сов. - преврат`ить

приладить

1) что к чему - (приспособить) приладжувати, приладити, прилаштовувати, прилаштувати, сов. приладнати и приладнувати, пририхтовувати, пририхтувати, прилагоджувати, прилагодити, (пригонять) припасовувати, припасувати, пристосовувати, пристосувати, модлувати, примодловувати, примодлувати що до чого, (примеривать) примірювати, примірити що до чого, (приделывать) приправляти, приправити, примощувати, примостити, примайстровувати, примайструвати, пристроювати, пристроїти, (о мног.) поприладжувати, поприлаштовувати, попририхтовувати и т. д. [Науку приладити до народа (Осн. 1861). Петро передягся й почав прилаштовувати постоли (Черкас.). Треба-б було приладнати примостку до лави (Кониськ.). Свої органи пририхтували до граня (Гн. I). Я модлую перечку в човні (Павлогр.). Дошки так припасовують, щоб щілин не було (Чигир. п.). Ніяк не пристосую дошки до стовпа (Чигир. п.). Треба до дверей ручку приправити (Звин.)];

2) (приготовить) лагодити, налагоджувати, налагодити, лаштувати, налаштовувати, налаштувати, ладнати, наладнати що до чого. -ладь всё к утреннему выезду - налагодь (налаштуй, наладнай) все до вранішнього виїзду. Прилаженный -

1) приладжений, прилаштований, приладнаний и приладнований, пририхтований, прилагоджений и т. д.;

2) налагоджений, налаштований, наладнаний.

* * *

несов.; сов. - прил`адить

приладиться

1) (приспособляться) приладжуватися, приладитися, бути приладженим, прилаштовуватися, прилаштуватися, бути прилаштованим, приладнатися и приладнуватися, бути приладнаним и -ладнованим, пририхтовуватися, пририхтуватися, бути пририхтованим, (пригоняться) припасовуватися, припасуватися, бути припасованим, пристосовуватися, пристосуватися, бути пристосованим, модлуватися, примодлуватися, бути примодлованим, примірятися, приміритися, бути приміреним, приправлятися, приправитися, бути приправленим, примощуватися, примоститися, бути примощеним, пристроюватися, пристроїтися, бути пристроєним, примайстровуватися, примайструватися, бути примайстрованим до чого. [Легше-ж таки одному чоловікові приладиться до цілої громади (Осн. 1862). В періоді всі частини приладновано до однієї думки, її розгортають та поясняють (Єфр.). І він почав і собі примощуватись на пісочку (Корол.). Так уже воно приміряється, як горбатий до стіни (Номис)];

2) лагодитися, налагоджуватися, налагодитися, бути налагодженим, лаштуватися, налаштовуватися, налаштуватися, бути налаштованим, наладнатися, бути наладнаним до чого, що робити.

* * *

несов.; сов. - прил`адиться

1) прила́джуватися, прила́дитися, приладно́вуватися и прила́днуватися, приладна́тися; ( пристраиваться) прилашто́вуватися, прилаштува́тися, примо́щуватися, примости́тися; ( приспособляться) пристосо́вуватися, пристосува́тися

2) страд. (несов.) прила́джуватися, приладно́вуватися, прила́днуватися; прилашто́вуватися; припасо́вуватися; пристосо́вуватися

(пристойно) пристойно, звичайно, ґречно, як слід; (приличествует) личить, годиться, гоже, подоба. [Одягавсь пристойно, був з себе непоганий і подобався жінкам (Грінч.). Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію (Куліш). Не подоба дівці до козака та й виходити (Чуб. V). Прибралися так, як гоже для празника (Осн. 1862). Так не годиться говорити (Н.-Лев.)]. Он не умеет -но держать себя в обществе - він не вміє пристойно (ґречно, звичайно, як слід) на людях поводитися. -но одетый - пристойно (як слід) вдягнений. Не -но вам говорить это - не личить (не годиться, не гоже, не пристало, не подоба) вам таке говорити. Срв. Приличествовать, Подобает.

* * *

1) присто́йно; поря́дно; [цілко́м] задові́льно; присто́йно; неаби́як, чима́ло, чимале́нько; солі́дно; нале́жно; відпові́дно

2) в знач. сказ. ли́чить, годи́ться, випада́є, випада́, подоба́є, подо́ба, звича́йно